Кінець імперії

Процес розпаду імперій є надзвичайно складним та неоднозначним, він зумовлюється особливостями утворення та функціонування  органів влади в метрополії та колоніях. 

Розпад Радянського Союзу є однією з найважливіших подій ХХ ст. та своєрідним прологом нового тисячоліття. Незважаючи на це, після серпневого путчу (ДКНС) 1991 р. та проголошення незалежності головними республіками СРСР продовжував існувати. Це було зумовлено тяглістю історичного процесу, економічними зв’язками та чітко сформованим менталітетом більшості народжених в Країні Рад – так званий Homo soveticus.

«Розпад СРСР – найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.» – ці слова, які на сьогодні стали хрестоматійними, належать сьогоднішньому кремлівському диктатору В. Путіну, який водночас намагається продовжити «збирання руських земель» та реанімувати СРСР в оновленому виді. Ні для кого не секрет, що такі спроби мали місце ще в 90-х рр., коли утворювалась СНД, саме чітка позиція українського керівництва на чолі з Л. Кравчуком не дозволила Москві реалізувати СНД як суб’єкт міжнародних відносин. Для Києва СНД була інструментом цивілізованого розлучення, тоді як Москва після приходу до влади Путіна, він намагається реанімувати СРСР у формі Митного Союзу з перспективою його трансформації у Євразійську «конфедерацію», яка скоріш за все буде уламком колишнього СРСР.

Совкове мислення, яке характерне для більшості жителів пострадянського простору, з його безініціативністю та принципами «моя хата з краю – нічого не знаю» було повністю розвіяне подіями в Україні 2013 – 2014 рр. Безперечно, і до цього «кольорові» революції мали місце в Грузії, Узбекистані, але лише Євромайдан 2013-2014 рр.,  герої небесної сотні та герої, які вмирають зараз на Донбасі, остаточно і назавжди зруйнували радянську імперію. Революція гідності поставила остаточну крапку в розпаді СРСР. Після неї просто неможливе повернення назад, бо шлях виходу скроплений безневинною кров’ю кращих синів та дочок своєї батьківщини, пам’ять та честь, яких ми не маємо права зрадити. І ці процеси пояснюються не лише «ленінопадами» у всій Україні та нарешті поваленням ідола терору в Харкові, першій столиці Радянської України, але і кардинальною зміною свідомості, розвіювання усіх міфів, які нам так старанно нав’язувала Москва, прищеплюючи комплекс меншовартості.

Саме це змусило Кремль вдатись до останнього засобу втримати Україну у своїй сфері впливу – розпочати відкриту агресію та вторгнення в Україну. Але Москва може виграти військову битву, але у боротьбі з консолідованою українською нацією її чекає поразка. Адже саме революція Гідності завершила процес становлення української нації, нації, яка ненавидить війну, але буде до останнього боронити своє право на вільне існування.

26 червня 1963 р. президент США Джон Кеннеді в Берліні, виражаючи солідарність з західними німцями після зведення Берлінської стіни в НДР, виголосив свою легендарну промову: «I take pride in the words «Ich bin ein Berliner». Навряд чи ми дочекаємось, коли хтось із світових лідерів назве себе українцем, але сьогодні я можу з впевненістю сказати, що всі вільні люди, де б вони не жили, є українцями, і я горджуся тим, що є українцем. Слава Україні, слава істинним героям нашої вільної та незалежної Батьківщини!